Адреса: Індекс - 84306, Україна, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Архангельська - 11
Телефон: (06264) 6-53-30
e-mail: kug.the.best@gmail.com

Нотатки для батьків

Нотатки для батьків

Учені довели, що якщо діти й підлітки вживають тютюн і алкоголь, то збільшується ймовірність того, що надалі вони спробують наркотики.

Між передчасним початком статевого життя, зґвалту­ваннями, небажаними вагітностями, венеричними хворо­бами підлітків і вживанням алкоголю існує взаємозв’язок. Питущі підлітки частіше потрапляють у вищеперераховані  ситуації.

Дослідження показали, що різні відхилення в поведінці підлітків рідко трапляються в ізольованому вигляді. Як правило, уживання тютюну, алкоголю, наркотиків супрово­джується брехнею, дрібним злодійством і хуліганством, про­гулами занять і поганою успішністю в школі.

Уживання тютюну й алкоголю – складне, суперечливе явище сучасної масової культури. З одного боку, вживання цих речовин не заборонене, а іноді навіть заохочується рекламою в комерційних цілях. З іншого боку, вживання тю­тюну є встановленим чинником ризику виникнення серцево-судинних і онкологічних захворювань, а вживання алкоголю – ще й причина безлічі нещасних випадків і злочинів. Уживання тютюну й алкоголю дорослими людьми, напевне, їхня особиста справа, принаймні тоді, коли це не стосується оточуючих.

Уживання тютюну й алкоголю дітьми і підлітками  неприпустиме! Продаж алкоголю дітям і підліткам заборонений законом!

Як домогтися, щоб дитина радилася з вами?

 

 На хвилину замисліться над тим, як ви розмовляєте з си­ном або донькою. Чи часто критикуєте, щось нагадуєте, погро­жуєте, читаєте лекції або мораль, допитуєте, висміюєте, чіпляєтеся й гарчите? Ніколи? Іноді? Ці поширені методи спіл­кування з дітьми навіть при благих намірах батьків призводять до втрати довірливих стосунків, ускладнюють і збіднюють спілкування.            Уявіть собі, що ви читаєте повчальні лекції друзям або, насміхаючись, критикуєте їх. Навряд чи вони надовго залишаться вашими друзями. Якщо ви будете поводитися з дітьми як із кращими дру­зями, то ваші стосунки можуть покращитися.

Коли вам важко або у вас неприємності, чого ви хочете від оточуючих? Щоб вам дали спокій? Уважно вислухали й зрозуміли ваш стан? Діти будь-якого віку будуть ділитися з тими, хто вміє слухати.

Дитині, як і дорослому, властиве прагнення поділитися з кимось своїми проблемами. Якщо батьки не вміють слухати дитину, вона буде шукати іншого слухача, а для батьків буде втрачена чудова можливість установити більш тісний кон­такт із дитиною.

Як поводитися з дитиною, у якої виникли проблеми?

     Багатьох із нас виховували у впевненості, що злість і роздратування треба стримувати, а страх або тривогу прихо­вувати. Тому іноді батьки просто не знають, як реагувати на злість або роздратування дитини, і поводяться відповідно до однієї з наведених нижче ролей:

Командир

Накази, команди й погрози – це способи, якими командир утримує дитину під контролем. З його погляду, дитина повинна вміти стримуватися.

 

Мораліст

Такі батьки поводяться як проповідники. Те потрібно робити, а це не слід… Моралісти стурбовані в основному тим, щоб усе було пристойно.

Всезнайка

Батьки, що грають цю роль, читають лекції й роздають поради, звертаються до розуму, намагаючись показати, наскільки вони інтелектуально перевершують дитину.

 

 
Суддя

Ці батьки переконані у винності дитини ще «до суду». Їхня мета довести, що вони завжди праві, а діти завжди не праві.

  

Критикан

Як Суддя, Мораліст або Всезнайка, такий батько або мати хоче завжди бути правим. Його методи – це глузування, образливі прізвиська, сарказм і жарти, що принижують дитину.

Психолог

З найкращими намірами Психолог намагається все аналізувати, з’ясувати всі деталі, розкласти все «по поличках».

  

Розрадник

Батьки-розрадники прагнуть позбавитися від переживань за дитину і намагаються сприймати її проблеми легко. Нехитрі домовленості, претензії на те, що нічого особливого не відбулося (навіть якщо щось насправді відбулося), наполягання на тому, що, «щоб не сталося, не варто засмучуватися», – типові способи їхньої поведінки.

 

 

 

 

Батьки, навіть якщо вони й грають якусь із цих ролей, звичайно ж, не є зловмисниками. Вони роблять це з найкра­щих міркувань. Якщо ви впізнали свої вчинки в комусь із вище описаних героїв, намагайтеся змінитися, дотримуючись за­кономірностей і правил ефективного спілкування.

Ефективне спілкування

 

Ефективне спілкування передбачає наявність взаємної поваги. Взаємна повага, у свою чергу, означає, що і діти, і дорослі відверто й без страху критики або осуду можуть вира­жати свої переконання й почуття, знаючи, що вони будуть прийняті. Що означає прийняті? Прийняти – означає показати, що вам зрозумілі почуття дитини, навіть якщо ви й не поділяєте її переконань.

Людина, яка вміє уважно слухати, сконцентрована на то­му, що їй говорять. Вона дивиться дитині в очі, нахилена до неї, часто повторює: «Я тебе слухаю уважно!» Іноді вона мовчить, іноді відповідає.

Правила ефективного спілкування

 

Правило 1.  Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти й відчути, що ви розумієте її стан, почуття, пов’язані з тією подією, про яку вона вам розповідає. Для цього вислухайте дитину, а потім своїми словами повторіть те, що вона вам розповіла. Ви уб’єте відразу трьох зайців:

  • дитина переконається, що ви її чуєте;
  • дитина зможе почути сама себе ніби збоку і краще усвідомити свої почуття;
  • дитина переконається, що ви її зрозуміли пра­вильно. Пригнічена або чимось засмучена людина зазвичай утрачає відчуття перспективи. Уважно слухаючи, ми допомагаємо дитині розібратися в питанні, «перетравити» проблему.

Правило 2. Слухаючи дитину, стежте за її мімікою й жестами, аналізуйте їх. Іноді діти запевняють нас, що в них усе гаразд, але тремтяче підборіддя або блискучі очі говорять зовсім про інше. Коли слова й міміка не збігаються, завжди віддавайте перевагу міміці, виразу обличчя, позі, жестам, тону голосу.

Правило 3. Підтримуйте й підбадьорюйте дитину без слів. Посміхніться, обійміть, підморгніть, поплескайте по плечу, кивайте головою, дивіться в очі, візьміть за руку.

Правило 4.   Стежте за тим, яким тоном ви відповідаєте на питання дитини. Ваш тон «говорить» не менш ясно, ніж ваші слова. Він не повинен бути глузливим. У вас може не бути готових відповідей на всі питання.

Правило  5.    Заохочуючи дитину, підтримуйте розмову, демонструйте вашу зацікавленість у тому, що вона вам роз­повідає.  Наприклад, запитайте: «А що було далі?» або «Роз­кажи мені про це…»

Як  підвищити  самооцінку  дитини і чому це важливо?

Неспеціалісту може здаватися дивним, що самооцінка людини прямо пов’язана з уживанням тютюну, алкоголю або навіть наркотиків. Однак дослідження показали, що люди, які зловживають цими речовинами, звичайно мають низьку самооцінку. Так і в дитини, що ставиться до самої себе добре, має позитивну, високу самооцінку, скоріше за все, вистачить самоповаги, щоб відмовитися від уживання алкоголю й наркотиків. Вона буде опиратися тиску оточуючих більш активно, ніж та, яка вважає себе «гіршою за інших». П’ять правил підвищення самооцінки дозволять вам підвищити її у вашого сина або доньки.

Правила  підвищення  самооцінки

Правило 1. Заохочуйте, хваліть дитину за старанність і зусилля так само, як за досягнення. Помічайте навіть най­менші успіхи. Хваліть якнайчастіше. Давайте зрозуміти, що старання й наполегливість часто важливіші від результату.

Правило 2.   Допомагайте дітям ставити реалістичні цілі. Якщо вони самі або їхні батьки очікують надто великих результатів, невдача може стати руйнівною для їхньої осо­бистості. Ваша дитина повинна знати, що її особисті, нехай об’єктивно невеликі, порівняно з іншими, досягнення ви­кличуть у вас таку ж гордість і таке ж захоплення, як найвищі досягнення й перемоги інших.

Правило 3. Виправляючи помилки, критикуйте вчинки й дії, а не саму дитину. Припустимо, ваша дитина полізла на високий паркан, утиканий цвяхами. Для того, щоб не зруй­нувати позитивну самооцінку, можна сказати приблизно таке: «Лізти на такий паркан небезпечно. Ти міг упасти й розбитися. Не роби більше цього». Руйнівне для самооцінки висловлення звучить так: «Куди ти поліз? У тебе, що, голови на плечах немає?».

Правило 4. Давайте дитині відчути справжню відпові­дальність. Діти, в яких є обов’язки по дому, вважають себе значущими в родині, членами «команди». Виконання своїх обов’язків вони сприймають як досягнення.

Правило 5.  Показуйте й говоріть дітям, що ви їх любите. Поцілунки, обійми, вислови «я тебе люблю!» сприяють тому, що дитина бачить себе в позитивному світлі, приймає себе. Діти ніколи не бувають надто дорослими, щоб їм не повто­рювати, що вони наймиліші й найдорожчі. Усупереч поши­реній думці, неповні сім’ї так само можуть давати дитині основу для позитивної самооцінки, як і повні. Звичайно, за умови, що взаємини з дитиною міцні і ґрунтуються на лю­бові.

 Як  родиниі  цінності  допомагають  протистояти  тиску?

Наші цінності – це те, у що ми віримо з дитинства. Стан­дарти поведінки, що закладалися родиною, здаються нам найбільш правильними й важливими. Навіть маленькі діти легко засвоюють, що правильно і що неправильно, і приймають рішення, засновані на сімейних цінностях. Тому сувора система цінностей може допомогти дітям відмовитися від паління і вживання алкоголю.

У кожній родині система цінностей своя. Не існує єдиних стандартів виховання, що попереджають уживання тютюну й алкоголю. Скоріше за все, ваша дитина буде спостерігати, як сімейні цінності впливають на вашу поведінку, і переймати ваші стандарти поведінки, установки й переконання.

Приклади родинних цінностей, що сприяють профілактиці вживання тютюну, алкоголю й нар­котиків дітьми й підлітками:

  • наявність особистих переконань або релігійних уявлень,
    що заперечують вживання алкоголю або наркотиків;
  • визнання цінності своєї свободи, цінності прийняття власних рішень; при цьому прагнення бути «як усі», «наслі­дувати натовп» не є цінністю й стандартом поведінки;
  • повага до людського тіла й прагнення того, щоб бути
    здоровим і красивим; дотримання здорового способу життя;
  • переконання, що контролювати свою поведінку слід завжди.

Яких з перелічених вище або подібних цінностей ви до­держуєтеся, не дуже й важливо. Головне, щоб у вашої дитини були здорові стандарти поведінки й цінності, які вона вважає правильними й важливими.

У випадку, коли на неї почнуть тиснути, пропонуючи або навіть змушуючи палити, пити ал­коголь чи пробувати наркотики, сімейні цінності допо­можуть зберегти контроль над своїми вчинками й залиши­тися здоровим.

Як поведінка батьків впливає на дитину?

Дослідження показали, що більшість людей уживають ал­коголь або палять так само, як це робили їхні батьки. Ви­явлено також, що ймовірність паління підвищується в тих дітей, чиї батьки палять. Отже, одні дослідження вчених під­тверджують інші. Цікаво, що саме по собі вживання алко­голю на очах дітей не справляє на них шкідливого впливу. Однак фахівці радять не пити при дітях багато. Демонстрація того, що ви можете, в залежності від ситуації, або зовсім не пити, або пити помірковано, являє хороший приклад, а ви самі слугуєте позитивною рольовою моделлю.

Однак кількість випитого вами алкоголю або випалених сигарет далеко не все у вашій поведінці, що помічає дитина. Діти також бачать, чому ви п’єте або палите, коли ви п’єте, чи п’єте, коли ви за кермом. Чи поєднуєте ви із вживанням алкоголю плавання в річці, керування автомобілем, роботу. Те, як ви ставитеся до пов’язаних із цим небезпек, не лиша­ється непоміченим.

Іноді батьки, що не п’ють і не палять, роблять помилку, не обговорюючи проблему вживання тютюну або алкоголю з дітьми. Ці батьки повинні пам’ятати, що вони, на жаль, не є єдиними зразками і рольовими моделями для своїх дітей.

Одним із прикладів здорової поведінки й позитивної ро­льової моделі для дитини є батьки, що організовують свята, де алкоголь – не центр події. Поряд з алкогольними пропо­нуйте своїм гостям безалкогольні напої, ніколи не змушуйте кого-небудь пити, якщо він не хоче, переконайтеся в тому, що ваші напідпитку  гості не перебуватимуть за кермом дорогою  додому.

Особливо важкий тягар лягає на родини, в яких один із батьків хворіє на алкоголізм. Учинки хворого на алкоголізм батька (чи матері)  і реакція на його хворобу здорової матері (чи батька) формують небезпечні для дітей у майбутньому моделі по­ведінки. Нижче наведено кілька правил, яких варто дотри­муватися з метою полегшення становища дитини в такій родині:

  • Не намагайтеся приховати від дітей проблему захво­рювання чоловіка або дружини. Діти можуть справитися з ситуацією краще, якщо будуть твердо знати, що один із бать­ків хворий.
  • Переконайтеся в тому, що ваші діти розуміють: алко­голізм – це захворювання, як рак або діабет. Тоді вони можуть зненавидіти хворобу, але продовжувати любити хворого батька або матір.
  • Дізнайтеся більше інформації про алкоголізм самі, а потім передайте її дітям. Розуміння звільняє, хоча б частково, від страху перед захворюванням.
  • Відвідайте групу підтримки для родин алкоголіків, до­поможіть своїм дітям знайти таку ж групу для дітей, батьки яких хворіють на алкоголізм.
  • Переконайтеся, що діти не відчувають, що вони є при­чиною хвороби в цілому або чергового запою зокрема.
  • Докладіть зусиль, щоб внести деяку стабільність і по­рядок у життя вашої родини. Здоровому розвитку дітей сприяють сталість і передбачуваність навко­лишнього середовища.

Що таке «навички протистояння тиску однолітків»?

Навички протистояння тиску однолітків – це такі вчинки або дії, які батьки можуть виховати у своїй дитині з метою відмови від уживання тютюну алкоголю й наркотиків. Для виховання протистояння тиску використовуйте п’ять пра­вил, наведених нижче.

Правило 1. Навчіть свою дитину цінувати індивідуаль­ність у людях і в собі самій. У слушний для розмови момент попросіть дитину сказати, що робить вас особливою, ні на кого не схожою, унікальною людиною. Згадайте про людей, яких вона любить, і запитайте, що робить цих людей уні­кальними індивідуумами. Запитайте, що дитині подобається у своїй власній індивідуальності, додайте до її опису по­більше її гарних рис, які вона сама не назве.

Правило 2. Обговоріть разом із дитиною поняття дружби. Попросіть її скласти опис справжнього друга: «друг – це…» і «друг – це не…». Поки вона працює, складіть свій опис дру­га. Поговоріть, порівнюючи, скільки однакових характе­ристик у ваших описах, і з’ясуйте, хто ж такий справжній друг.

Правило 3. Навчіть дитину говорити людям «ні». Більшість батьків учать своїх дітей бути ввічливими, поважати інших і бути слухняними. Це хороші риси в більшості ситуацій. Однак вони недостатні для того, щоб дитина могла постояти за себе. Дітям потрібна підтримка батьків, щоб сказати «ні» тиску сторонніх дорослих або однолітків. Поясніть дитині, що в деяких ситуаціях абсолютно необхідно наполягати на повазі до себе. Ці ситуації, насамперед, – пропозиція тютюну, алкоголю й наркотиків.

Правило 4. Ознайомтеся з фактичною інформацією про вживання алкоголю й наркотиків молоддю. Бувають ситуації, коли підлітки напо­легливо пропонують одне одному вжити алкоголь, спробува­ти наркотики. Ви можете допомогти своїй дитині уникнути таких ситуацій увівши спеціальні правила. Наприклад, ваша дитина не піде гратися до своїх друзів, якщо вдома немає нікого з дорослих. Вона не буде ходити на дні народження, які проводяться без нагляду дорослих.

Правило 5. Використовуйте тиск однолітків на свою ко­ристь. Адже тиск однолітків може бути не тільки негативним, але й позитивним. Наприклад, діти й підлітки позитивно впли­вають одне на одного в хороших школах, дитячо-підліткових клубах за інтересами, секціях, молодіжних групах. Не так важливо, яку зі шкіл або секцій дитина вибере. Головне, щоб діти в ній підтримували здорові стандарти поведінки і  позитивні цінності одне одного

Чи допомагають сімейні правила протистояти вживанню тютюну й алкоголю?

 Сімейні правила надзвичайно важливі. Дослідження пси­хологів показали, що діти у своєму житті хочуть упоряд­кованості й поводяться більш відповідально, коли дорослі накладають розумні обмеження на їхню свободу.

Обговоріть із дитиною заздалегідь, якої поведінки ви від неї чекаєте. Що їй потрібно робити і чого не слід робити в рамках очікуваної вами поведінки. Які логічні результати ви­конання або невиконання встановлених вами правил.

Переконайтеся, що дитина знає: немає і не може бути та­ких обставин, за яких вона повинна палити, вживати алко­голь або пробувати наркотики. Обговоріть серйозні наслідки порушення цього правила. Докладно обговорювані або на­віть записані сімейні правила допоможуть дитині відмо­витися від пропозиції спробувати алкоголь або наркотики і будуть сприяти розвитку відповідального ставлення до свого здоров’я і вчинків.

Сімейні правила допомагають дитині відносно легко ска­зати «ні» в ситуації тиску з боку однолітків. Наприклад, уявіть, що у відповідь на пропозицію групи однолітків запалити дитина говорить: «Ні, спасибі. Мої батьки минулого тижня сказали, що вони не куплять мені комп’ютер, якщо я буду палити».

Чи можна запобігти вживанню тютюну й алкоголю з нудьги або простої цікавості?

Певна річ, так! Конструктивною відповіддю на запитання буде організація здорової, творчої діяльності дитини. Мож­ливі, як мінімум, два шляхи.

Перший. Підтримуйте участь дитини в гуртках, спортив­них секціях; заохочуйте заняття музикою й хобі, не напо­лягаючи на тому, щоб вона обов’язково вигравала або дома­галася видатних результатів. Неважливо, чим буде займатися дитина. Якщо в неї є здорові інтереси, то ймовірність палін­ня, вживання алкоголю або наркотиків невелика.

     Інший шлях, що сприяє здоровій, творчій діяльності ди­тини, – це шлях спільної діяльності. Опитування дітей пока­зують, що вони люблять, коли батьки проводять із ними час, навіть якщо це пов’язано з виконанням роботи по дому.

Захистимо наших дітей від лиха

Батьки на те й батьки, щоб турбуватися про своїх дітей. Так було і так буде завжди. Тільки часи змінюються, а разом із ними й приводи для батьківських тривог. У наші дні батьки хвилюються, коли чують від знайомих страшні історії про підлітків-наркоманів і коли дивляться по телевізору пере­дачі про наркотики. Поруч із нами живуть батьки, чиї діти потрапили в біду. Їхні відчайдушні й нерідко марні спроби врятувати свою дитину породжують почуття безсилля. Іноді вони говорять, що жодна лікувальна або профілактична програма не в змозі їм допомогти. Але не все так безнадійно, як здається.

Останні наукові дослідження дозволяють усім нам, бать­кам і фахівцям, зберігати певний оптимізм навіть у непрос­тих умовах сучасного життя. Виявляється, кожна дитина володіє великими захисними ресурсами психологічного й фізичного здоров’я. Незважаючи ні на які несприятливі обставини, вона може стати повноцінною людиною й справ­жнім громадянином. Частина цих захисних ресурсів прямо пов’язана з вашою поведінкою як батьків. Що ж у вашій по­ведінці важливо для благополуччя дітей?

Нижче наведені практичні поради й ідеї, що довели свою ефективність у посиленні захисних ресурсів дитини. Прочи­тайте їх і намагайтеся їх дотримуватися, коли це можливо.

Підтримка дитини родиною

  • Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не ду­майте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.
  • Нехай ваша любов до дитини буде виражена слова­ми, тоном голосу й поглядами, що відображають ва­шу любов. Це неправда, що з віком дітям усе менше подо­бається фізичні контакти з батьками (обійми, поці­лунки). Але поважайте дистанцію, встановлювану дитиною.
  • Хоча б раз на тиждень один вечір робіть щось усією «родиною. Нехай усі члени сім’ї подумають і домов­ляться, що вони хотіли б зробити разом. Поділяйте інтереси дітей.
  • Якщо у вас двоє дітей, надайте кожному з них мож­ливість індивідуально провести з вами якийсь час. Наприклад: десять хвилин після школи, півгодини перед сном тощо. Дайте їм зрозуміти, що вам теж хочеться побути з ними.
  • Поговоріть з дітьми про те, як зробити вашу квартиру більш комфортабельною й гостинною для них
    і їхніх друзів. Вживіть заходів для досягнення цього.

Батьки як приклад соціальних зв’язків

  • Щодня запитуйте в дитини: «Як справи?» Почніть із простих запитань: «Що було в школі?» Зробіть такі розмови звичкою.
  • Уважно слухайте дитину. Нехай для неї стане оче­видним той факт, що ви цінуєте її думку, знання, поважаєте її почуття.
  • Нехай дитина самостійно робить те, що вона повин­на робити. Одночасно, вона повинна відчувати, що ви можете прийти на допомогу. Негайно приходьте на допомогу, коли вона потрібна.
  • Деякі діти дуже рухливі: їм потрібно постійно біга­ти, їм важко спокійно сидіти. Не наполягайте на то­му, щоб дитина цілком угамувалася й сіла до того, як ви почнете з нею розмовляти.
  • Переконайтеся, що коли ви вирішили поговорити з дитиною, для цього є придатне місце. Це може бути її кімната, кухня або будь-яке інше місце. Телевізор повинен бути вимкнений.

Спілкування з батьками

  • Будьте готові поговорити з дитиною тоді, коли їй це
    необхідно. Регулярно    запитуйте   в    дитини  про  те,  що  вона  думає, в що вірить, у чому переконана. Приймайте як
    факт і поважайте ту обставину, що ви згодні далеко
    не з усім, у чому переконана ваша дитина.
  • Ніколи не приклеюйте ярлики до переконань
    дитини: дурниці, нісенітниця. Якщо хочете заперечити, скажіть краще: «Зараз ти в це віриш, але згодом, коли ти станеш доросліше…»
  • Час від часу проводьте з дитиною цілий день разом. Підіть у зоопарк, у парк, на природу. За цей день ви переговорите про все на світі.
  • Не думайте, що вашій дитині байдужі події, що від­буваються у світі: голод, війни, тероризм. Дуже ба­гато дітей важко переживають подібні події. Пого­воріть із ними про те, що вони бачили й чули, і за­спокойте їх.
  • Чим менше у вас заборонених тем для розмов із ди­тиною, тим більше вона з вами буде ділитися. Якщо ви чогось не знаєте й не можете відповісти на запи­тання дитини, допоможіть їй докопатися до істини. Єдине, про що вам не слід говорити з дитиною – це про інтимні подробиці вашого особистого життя.

Спілкування з іншими дорослими

  • Надайте дитині можливість іноді проводити час разом з іншими дорослими: родичами, учителями, сусідами. Вони можуть позитивно вплинути на дитину.
  • Іноді проводьте відпустку разом з іншими сім’ями. Тоді ваша дитина отримає досвід спілкування з ін­шими дорослими і їхніми дітьми.
  • У багатьох школах є психологи, а в дитячих центрах – консультанти. Навчіть дитину в разі потреби звер­татися по допомогу до професіоналів.
  • Запрошуйте друзів і знайомих у гості разом із дітьми. Не відсилайте своїх дітей в іншу кімнату, якщо гості прийшли без дітей. Приділіть дітям увагу, пограй­теся з ними.
  • Нехай діти беруть участь у ваших розмовах із гос­тями.
  • Заохочуйте дзвінки вашої дитини дорослим, яким вона довіряє, коли їй потрібна порада. Не перешко­джайте зверненню вашої дитини за порадою до інших дорослих.
  • Якщо у вашої дитини є захоплення, наприклад: му­зика, велосипед, баскетбол, колекціонування, – надайте їй можливість спілкування з вашим знайомим, у якого таке саме хобі.
  • Нехай діти беруть участь у спільній роботі з дорос­лими.

Участь батьків у житті школи

  • Поговоріть із кожним з учителів вашої ди­тини хоча б раз на рік.
  • Регулярно запитуйте дитину про те, що вона вивчає в школі. Запропонуйте допомогу у виконанні до­машніх завдань. Наприклад, допоможіть написати план твору, допоможіть порадою, запропонуйте щось своє, разом сходіть у бібліотеку. Але писати за дити­ну твір не слід.
  • Якщо в школі батьківські збори, обов’язково схо­діть.
  • Беріть участь у роботі батьківського комітету. До­помагайте школі.
  • Якщо вам щось у школі не подобається, поговоріть з учителями, адміністрацією. Якщо ви не можете запропонувати нічого конструктивного для поліп­шення ситуації, зверніться за порадою і за ідеями до інших батьків.

Сприятливий шкільний клімат

  • Запитуйте дитину про проблеми і побоювання, по­
    в’язані зі школою. Вона б’ється? Її кривдять? У
    коридорах, їдальні, туалетах вона себе почуває в безпеці?
  • Якщо в школі з якихось причин є небезпека для ди­тини, негайно телефонуйте або пишіть безпосередньо директору. Вимагайте письмової відповіді на ваші питання.
  • Чим більше ви проводите часу в школі, тим більше ви знаєте, що там відбувається. Ознайомтеся з пра­вилами внутрішнього розпорядку школи й від­слідковуйте, чи не порушуються права школярів.

Правила для батьків

  • Домовтеся між собою, якої поведінки ви очікуєте від дитини. Виховуючи дитину, батькам слід дотри­мувати єдиних поглядів і не суперечити один одному.
  • Час від часу переглядайте ваші вимоги до дитини. Вони розумні? Чесні? Чи достатньо ви поважаєте права дитини? Якщо у вас виникли якісь сумніви, прочитайте літературу про виховання.
  • Поговоріть із дитиною про ваші вимоги до її по­ведінки. Поясніть, чому вони важливі. Використо­вуйте зрозумілу дитині мову.
  • Запитайте думку дитини про ваші вимоги до її поведінки. Часто виявляється, що ваші вимоги й погляди дитини збігаються.
  • Регулярно переглядайте сімейні правила для підліт­ків, вони повинні відповідати їхньому віку й рівню зрілості.
  • Коли ви не впевнені в тому, що слід робити, по­говоріть з іншими батьками, із представниками церкви, зі шкільним психологом або досвідченими вчителями. Вони можуть дати вам слушну пораду.
  • Заздалегідь домовтеся про покарання, якщо дитина порушить сімейні правила. Будьте готові до того, щоб стримати слово.
  • Вислухайте думку дитини про покарання. Коли до дітей ставляться шанобливо й серйозно, вони мо­жуть запропонувати цікаві ідеї.
  • Будьте сталими. Повторюйте правила й заохочуйте
    їхнє виконання. З іншого боку, будьте готові до можливого перегляду ваших вимог і покарань, коли діти
    стають дорослішими або обставини життя родини
    змінюються. Абсолютно необхідно змінювати деякі
    правила в міру зростання і дорослішання дитини.
  • Розглядайте дисципліну як спосіб навчання дитини, а не як форму покарання. Пам’ятайте, що найкраща дисципліна виростає на ґрунті взаємної поваги й близьких взаємин, а не на проявах влади або авторитаризму.
  • Не можна висувати дисциплінарні вимоги до дитини, виявляючи при цьому злість або жорсто­кість. Якщо ви відчули своє безсилля, злість, зверніть­ся за професійною допомогою.
  • Якщо, незважаючи ні на що, дитина продовжує по­рушувати встановлені вами правила, припиніть її карати й з’ясуйте, у чому причини такої поведінки. Може виявитися, що причини лежать у площині емоційних чи психологічних проблем дитини або пов’язані з захворюванням.

Контроль із боку батьків

. • Будьте в курсі того, хто із членів родини куди і коли йде, що робить. Це допомагає правильно будувати спілкування.

  • Коли ви кудись ідете, скажіть дітям, куди і коли повернетесь. Залишіть телефон, за яким вас можна знайти. Це гарний приклад відповідальної поведін­ки, яку ваша дитина буде наслідувати в майбут­ньому.
  • Коли діти самі вдома, телефонуйте їм і питайте, як їхні справи.
  • Коли ваша дитина зібралася кудись іти, запитайте, куди вона йде, з ким, що вона збирається робити й коли вона повернеться. Зробіть відповіді на всі ці запитання звичкою для дитини.
  • Коли ваша дитина йде на свято або день народжен­ня, переконайтеся в тому, що в домі будуть дорослі. Проведіть дитину в гості й познайомтеся з батьками друга, якщо ви з ними не знайомі.
  • Довідайтеся, хто батьки друзів вашої дитини. До­мовтеся з ними, що діти не залишаться без догляду у вашому або їхньому домі.
  • Зробіть усе, щоб ваш дім був приємним місцем для друзів вашої дитини.